Великохутірська гімназія Шевченківської селищної ради Куп'янського району Харківської області

Музей народознавства існує в школі з 1993 року.

Її експонати постійно поповнюються. Вони налічують понад 170 екземплярів.

В ньому представлені такі експозиції:

1. Знаряддя праці

2. Одяг

3. Предмети побуту

4. Декоративно – прикладне мистецтво

5. Традиційні народні ремесла

6. Меблі

7. Ікони

8. Монети

9. Експонати сучасності

Гордістю нашого музею – є піч. Вона займала в хаті багато місця. Проте господарі за цим не жалкували, бо піч – то друга мати: і обігріє і обсушить. А піч наша – розмальована квітами і півниками, має гарний вигляд.. Діти, що приходять сюди на екскурсію, навперебій беруть справжні рогачі і пробують поставити в піч горщики.

Віра в Бога надавала українцю сили в нелегкому житті і тому на покуті кожної оселі знаходилась ікона з лампадкою перед нею

Сучасну шафу заміняла скриня, в якій зберігалися одяг, полотно. Лляниця, прялка, ткацький верстак допомагали його наткати та виготовити речі побуту: доріжки, килимки.

Після тяжкого робочого дня за столом збиралася селянська родина, а з печі доносився аромат вечері, можливо, вареників з сиром, муку для яких змололи на жорнах. А смакували вони з керамічної тарілки, дерев’яними ложками.

Змінювалися часи, змінювався і побут українців: піч замінили керогази та примуси, керамічний посуд – металевий, скляний, лави – сучасніші дивани, в оселях почав з’являтися вогник телевізорів.

Експозиція “ Народне та сучасне декоративно – прикладне мистецтво”

В музеї зібрані зразки народного та сучасного декоративно – прикладного мистецтва. Представлені такі види: вишивка, вибійка, ткацтво, кераміка, різьблення, розпис по дереву, художня обробка скла, писанкарство, народний живопис.

Один із найпоширеніших видів народного мистецтва була вишивка. Серед великого розмаїття творів різних за формою і призначенням, почесне місце займає вишитий рушник, оспіваний в українських народних піснях, освячений в найрізноманітніших обрядах.

Окрасою музейної збірки є комплекти українського народного вбрання ХУІІІ-ХХ ст. в ньому поєдналися мистецтво краю, ткацтво, вишивки. Вишитий рушник та вишита сорочка є своєрідною візитною карткою українського народного мистецтва.

Значне місце в музейній колекції займає народна кераміка. Це різноманітні за формою і призначенням предмети побуту, фігурні посудини, іграшки. В українському побуті минулих століть дерево було найдоступнішим матеріалом. З нього майстрували допоміжні знаряддя ремісників, бочки ( діжки), вози, граблі, меблі, скрині, мисники, посуд, божниці, полички, коромисла. Цікавим явищем є скляні вироби: керафки, вази, бутилі

Інша частина збірки – це твори декоративно – прикладного мистецтва: розпис по глині, по склу, колажі, випалювання, візерунки по дереву, роботи з тіста, вироби з дерева, аплікації, лозоплетіння, вишивки, різні види писанкарства тощо. Писанкарство є своєрідним явищем в українській культурі, бо ніде так воно не розвинено як в Україні і стало своєрідним символом. Недаремно українські переселенці у далекій Канаді поставили пам’ятник писанці.

На базі музею проводяться фольклорна практика, уроки народознавства, виховні години, екскурсії, уроки образотворчого та музичного мистецтва. Постійні відвідувачі музею – школярі, учні із сусідніх шкіл, гості нашого села.

У 2016 році музей було перенесено до нового приміщення.